«Довіднику безбар’єрності», який створено за ініціативою першої леді Олени Зеленської, є спеціальний розділ з порадами, як діяти у воєнний час.
Зокрема, розповідається, як переконати людину старшого віку спуститися в укриття:
1. Проговоріть план переміщення до укриття заздалегідь. Через сповільнену швидкість нервових реакцій літнім людям потрібно більше часу для ухвалення рішення чи згоди зробити щось. Краще провести такі розмови до виникнення потреби пройти в укриття, пояснити порядок дій, ролі, задачі кожного, дати людині завдання, аби вона не почувалася безпорадною чи «тягарем». Так, можна попросити нести ковдру чи дивитися за твариною чи взяти неважку сумку. У такий спосіб у вас буде ще один пункт, чому вашій близькій людині чи знайомому треба пройти з вами в укриття.
2. У декого спостерігається певний захисний механізм – «мені вже нічого не треба», «я своє пожив/пожила» – це в жодному разі не означає, що людина здалася чи дійсно так вважає. Це прикриття болю, тривоги й інших важких переживань, тому невпинно продовжуйте давати людині одяг, наприклад, щоб вона могла пройти вулицею і не замерзнути, підводьте легенько під руку. Дайте зрозуміти, що її ніхто не кине. Вмовляння і логічні доводи тут не діють, тому м’яко, але рішуче продовжуйте дії щодо переміщення в укриття.
3. Якщо людина реагує агресивно (таке теж може бути) – не починайте ані агресивно відповідати, ані вмовляти чи заспокоювати людину. Так виходить її страх і біль, жорстка відповідь – це єдиний зараз спосіб контролю. Дайте 30-60 секунд на заспокоєння і зняття тиску, а ви поки збирайте речі або одягайте верхній одяг. Після цього спокійно повторіть пропозицію, нагадайте про сплановані дії, скажіть, як вам важливо бути поруч або знати, що людина в безпеці. Намагайтеся говорити спокійно і чітко. Так ви заспокоїте людину і повернете їй відчуття впевненості й відповідальності. Подякуйте за такий вибір, коли ви вже будете на шляху до укриття. Або після її повернення звідти, якщо ви залишались на місці.
4. Не забувайте про потреби літньої людини в укритті. Через тривогу чи розгубленість вона може забути взяти потрібні ліки чи тепло вдягтися. Нагадайте або тихенько дайте їй усі потрібні зібрані речі. Вголос повторюйте кожен крок: «Виходимо на вулицю», «Йдемо в цей бік». Це допоможе слідувати за вами і не розгубитися.
5. Постійно нагадуйте, як вам важливо бути разом або знати, що близькі люди поруч, в безпеці. Подякуйте, що ви разом. Наголошуйте на цінності об’єднання і власному спокої, коли людина поруч.